1. Словник української мови в 11 томах

житниця

ЖИ́ТНИЦЯ, і, ж.

1. Приміщення, в якому зберігається зерно; амбар.

І пожнемо І в житницю соберемо Зерно святеє (Шевч., II, 1953, 310);

Боячись голодних бунтів, Борис Годунов звелів роздавати хліб з казенних житниць (Іст. СРСР, І, 1956, 153);

Зерно ясно-жовте у наші житниці пливе (Рильський, І, 1956, 212).

2. перен. Республіка, область, район, що вирощує багато хліба і забезпечує ним інші місця.

Радянська Україна є однією з найбільших житниць Радянського Союзу (Рад. Укр., 21.1 1954, 3);

Сибір був захоплений буйною вольницею Єрмака.. Ось який люд завоював, зберіг і перетворив суворий Сибір у житницю Росії (Стельмах, Хліб.., 1959, 21).

3. діал. Житня солома.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. житниця — жи́тниця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. житниця — -і, ж. 1》 Приміщення, в якому зберігається зерно; амбар. 2》 перен. Республіка, область, район, що вирощує багато хліба і забезпечує ним інші місця. 3》 діал. Житня солома. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. житниця — Комора, див. амбар, елеватор Словник чужослів Павло Штепа
  4. житниця — КОМО́РА (будівля, приміщення для зберігання зерна, продуктів харчування, хатніх речей тощо), ХИ́ЖА розм., СИ́ПАНЕЦЬ діал., ШПИХЛІ́Р діал., СПІЖА́РНЯ заст., діал., ШАФА́РНЯ діал. Словник синонімів української мови
  5. житниця — Сховище для зерна. Архітектура і монументальне мистецтво
  6. житниця — Житниця, -ці ж. Ржаная солома. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка