житниця

КОМО́РА (будівля, приміщення для зберігання зерна, продуктів харчування, хатніх речей тощо), ХИ́ЖА розм., СИ́ПАНЕЦЬ діал., ШПИХЛІ́Р діал., СПІЖА́РНЯ заст., діал., ШАФА́РНЯ діал.; ЖИ́ТНИЦЯ (приміщення для зберігання зерна); МАГАЗИ́Н, ГАМАЗЕ́Й (ГАМАЗЕ́Я) заст., МАГАЗЕ́Й заст., ХЛІБНИ́ЦЯ заст. (будівля для зберігання зерна, борошна тощо); ЛАБА́З заст. (приміщення для продажу або зберігання зерна та борошна). Скрізь гармидер та реготня, В хаті і надворі, І жолоби викотили З нової комори (Т. Шевченко); Давид повносив мішки в хижу й зайшов у хату (А. Головко); Кільканадцять парубків кінчило власне чистити стайні. Інші носили міхами провіяне і вищиняне зерно до шпихліра (І. Франко); Відносячи сама справунки до спіжарні, Пазя переконалася, що бракує муки й сиру (Лесь Мартович); Ізяслав звелів одчинити княжі житниці, роздавати киянам хліб (П. Загребельний); — Щодня то там, то там убивають моїх жовнірів, захоплюють обози, підпалюють магазини з хлібом і припасами (О. Стороженко); Вечором Шовкопряд все ж пішов до клубу, розташованому в колишньому гамазеї (С. Чорнобривець); Назар поспішав з своїм загоном до магазею. Він одразу здогадався: банда, певно, хоче спалити магазей (І. Цюпа).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. житниця — жи́тниця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. житниця — -і, ж. 1》 Приміщення, в якому зберігається зерно; амбар. 2》 перен. Республіка, область, район, що вирощує багато хліба і забезпечує ним інші місця. 3》 діал. Житня солома. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. житниця — Комора, див. амбар, елеватор Словник чужослів Павло Штепа
  4. житниця — ЖИ́ТНИЦЯ, і, ж. 1. Приміщення, в якому зберігається зерно; амбар. І пожнемо І в житницю соберемо Зерно святеє (Шевч., II, 1953, 310); Боячись голодних бунтів, Борис Годунов звелів роздавати хліб з казенних житниць (Іст. Словник української мови в 11 томах
  5. житниця — Сховище для зерна. Архітектура і монументальне мистецтво
  6. житниця — Житниця, -ці ж. Ржаная солома. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка