жовторотий
ЖОВТОРО́ТИЙ, а, е.
1. З жовтим дзьобом; у якого куточки дзьоба покриті жовтою шкіркою.
Кричать галчата жовтороті Про радість жити і жадать (Рильський, І, 1946, 180);
Дитяче волоссячко пахло сонцем, кубельцем і теплим пір’ям — так пахнуть жовтороті горобенята (Донч., II, 1956, 453).
2. перен., розм. Про людей молодих, недосвідчених, без життєвого досвіду.
Хіба нормальним людям впало б отаке в голову: послати сюди жовторотого крикуна на таку відповідальну посаду — завідувача заводських лабораторій?.. (Шовк., Інженери, 1956, 7);
Віра мала значно більше жіночого досвіду, ніж Ліза, .. а сестру ще недавно вважала жовторотим дівчиськом (Руд., Вітер.., 1958, 417).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жовторотий — жовторо́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- жовторотий — див. молодий; недосвідчений Словник синонімів Вусика
- жовторотий — -а, -е. 1》 З жовтим дзьобом; у якого куточки дзьоба покриті жовтою шкіркою. 2》 перен., розм. Про людей молодих, недосвідчених, без життєвого досвіду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жовторотий — жовторо́те пташеня́ (пташа́). Молода, недосвідчена людина. Полюбуйся на цього майбутнього доктора наук, котрому забракло сил впоратися з жовторотим пташеням (Ю. Бедзик); Марічка відчувала себе жовторотим пташеням (В. Фразеологічний словник української мови
- жовторотий — МОЛОДИ́Й (який має небагато років, не досяг зрілого віку — про людину, тварину), МО́ЛОД фольк., МОЛОДИ́СТИЙ розм., Я́РИЙ розм.; Ю́НИЙ (який має дуже мало років — про людину); БЕЗБОРО́ДИЙ розм., БЕЗВУ́СИЙ розм. Словник синонімів української мови