жолуддя
ЖОЛУ́ДДЯ, я, с. Збірн. до жо́лудь.
Замість куль у нього [наган].. було натикано жолуддя (Вас., Вибр., 1954, 273);
Жолуддя свиням давали, листом підстеляли корові, топили, обставляли хату (Кучер, Прощай.., 1957, 71).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жолуддя — жолу́ддя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- жолуддя — -я, с. Збірн. до жолудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жолуддя — Жолу́ддя́, -ддя́, -ддю́, -ддя́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жолуддя — Жолуддя, -дя с. соб. Желуди. Словник української мови Грінченка