жоломійка
ЖОЛОМІ́ЙКА, и, ж., заст. Сопілка.
Взяв чередник жоломійку й скотину З шляху курного жене на долину (Щог., Поезії, 1958, 304);
Сигнали, постріли з веж, сурми й жоломійки, військова музика, похід потужного війська (Гете, Фауст, перекл. М. Лукаша, 1955, 371).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жоломійка — жоломі́йка іменник жіночого роду сопілка рідко Орфографічний словник української мови
- жоломійка — -и, ж., заст. Сопілка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жоломійка — СОПІ́ЛКА (народний духовий музичний інструмент із дерева або очерету, що має форму порожнистої трубки з отворами), ДУ́ДКА, ДУДА́ рідше, ЖОЛОМІ́ЙКА заст., ПИ́ЩАВКА діал.; ЦІ́ВКА розм., ЦІВНИ́ЦЯ розм. Словник синонімів української мови
- жоломійка — Жоломійка, -ки ж. ум. отъ жоломія. Словник української мови Грінченка