жорстоко
ЖОРСТО́КО. Присл. до жорсто́кий.
Так само жорстоко він поводився із слугами (Фр., VIII, 1952, 395);
Рада жорстоко картала себе за недостатню наполегливість (Ю. Янов., І, 1958, 465);
Били міномети. Жорстоко, безугавно (Гончар, III, 1959, 242).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жорстоко — жорсто́ко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- жорстоко — Присл. до жорстокий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жорстоко — ЛЮ́ТО (дуже обурливо, з великим гнівом, із злістю), ЖОРСТО́КО, ХИ́ЖО, ЗЛІ́СНО, ПО-ВА́РВАРСЬКОМУ, ПО-ЗВІ́РСЬКОМУ, ПО-ЗВІРЯ́ЧОМУ, ПО-ВО́ВЧОМУ, З ЗАПЕ́КЛІСТЮ, Я́РО. Стадницький.. люто б'є ногами коня і повертає на шлях (М. Словник синонімів української мови
- жорстоко — Жорсто́ко, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жорстоко — Жорстоко нар. 1) Жестоко. Помстись над дуками срібляниками, помстись над їх заступником жорстоко. К. Бай. 129. 2) Язвительно, рѣзко. Словник української мови Грінченка