1. Словник української мови в 11 томах

жупанець

ЖУПАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Пестл. до жупа́н.

Посадили Морозенка на мальованій лавці: Зняли, зняли з Морозенка шовкові жупанці (Думи.., 1941, 193);

Марина була в високих з халявками чобітках, на плечах жупанець синього сукна на зборках (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 474);

// зневажл. Те саме, що жупа́н.

Стань на службу — подарують рукавички й жупанець, привітають, очарують, тільки ж там тобі й кінець (Л. Укр., 1, 1951, 275).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жупанець — жупане́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. жупанець — -нця, ч. Пестл. до жупан. || зневажл. Те саме, що жупан. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жупанець — Жупане́ць, -нця́; -панці́, -нці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. жупанець — Жупанець, -нця м. Кафтанишко. Жупанець на йому блакитної китайки, ледаченький. О. 1862. IX. 60. Словник української мови Грінченка