1. Словник української мови в 11 томах

журчання

ЖУРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. журча́ти і звуки, утворювані цією дією.

Протікала, немов проціджувалася, вода, тихим журчанням доповнюючи заворожливий шепіт очеретів (Ле, Опов. та нариси, 1950, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. журчання — журча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. журчання — -я, с. Дія за знач. журчати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови