заборонувати

ЗАБОРОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш і рідко ЗАБОРОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док., перех., с. г. Розпушити грунт бороною; заволочити.

Донько, заборонувавши перед посівом ріллю, почав тепер волочити ниву вдруге, зароблюючи в землю посіяне зерно (Цюпа, Три явори, 1958, 34);

// Боронуючи, покрити землею посіяне насіння.

Найняв [Чіпка] плуг, волів, зорав поле, засіяв, заборонив (Мирний, І, 1949, 163).