забороняти
ЗАБОРОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАБОРОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док.
1. перех. і з інфін. Не дозволяти робити, здійснювати що-небудь.
Часом вони [жандарми] дуже дошкуляють мені, прив’язуючи мене на довгий час до певного місця та забороняючи всяку працю (Коцюб., III, 1956, 281);
Особливо забороняла [мати] йому появлятися на майдані смерком (Вільде, Сестри.., 1958, 45);
В 1914 році царизм заборонив відзначити століття з дня народження Шевченка (Корн., Разом із життям, 1950, 25);
// Не допускати, не дозволяти користуватися чим-небудь, уживати щось, відбуватися, існувати чому-небудь.
Усі матеріали з тієї газети, які забороняла білогвардійська цензура, другого дня потрапляли в підпільну більшовицьку пресу (Кучер, Чорноморці, 1956, 97);
[Адмірал:] Я забороняю мітинг. Пропоную виконувати мій наказ (Корн., І, 1955, 72);
[Грек:] То винні все закони ваші римські — заборонили чесні товариства (Л. Укр., II, 1951, 522).
2. перех. і без додатка, заст. Захищати від кого-, чого-небудь.
Мати, щоб заборонити сина од латинства, оддала його.. архімандритові Густинського монастиря (Стор., І, 1957, 365);
— Бог його знає, чи п’яний [Чіпка], чи ні. Бачила тільки, що до кожного приставав: не даймо! заборонімо! (Мирний, І, 1949, 319).
Значення в інших словниках
- забороняти — забороня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- забороняти — Не дозволяти, на допускати, боронити кому, кн. накладати табу <�вето>, жм. заказувати; (аборти) ставити поза законом, робити незаконними. Словник синонімів Караванського
- забороняти — Накладати церковну заборону Словник церковно-обрядової термінології
- забороняти — [заборон’атие] -н'айу, -н'айеиш Орфоепічний словник української мови
- забороняти — -яю, -яєш, недок., заборонити, -оню, -ониш, док. 1》 перех. і з інфін. Не дозволяти робити, здійснювати що-небудь. || Не допускати, не дозволяти користуватися чим-небудь, уживати щось, відбуватися, існувати чому-небудь. 2》 перех. і без додатка, заст. Захищати від кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- забороняти — ЗАБОРОНЯ́ТИ (не дозволяти робити що-небудь), БОРОНИ́ТИ перев. у запереч. конструкціях, ЗАКА́ЗУВАТИ заст., розм., ЗБОРОНЯ́ТИ діал. — Док.: заборони́ти, поборони́ти розм. рідко уборони́ти (вборони́ти) рідко заказа́ти, зборони́ти. Малювати (Т. Словник синонімів української мови
- забороняти — Забороня́ти, -ня́ю, -ня́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- забороняти — Забороняти, -ня́ю, -єш сов. в. заборонити, -ню́, -ниш, гл. 1) Защищать, защитить. Я працював один за трьох і заборонив від нужди матір с сестрою. Стор. МПр. 34. Господи Боже!... заступи мене, заборони мене від усякого злого. Шух. І. 38. Словник української мови Грінченка