забороняти

ЗАБОРОНЯ́ТИ (не дозволяти робити що-небудь), БОРОНИ́ТИ перев. у запереч. конструкціях, ЗАКА́ЗУВАТИ заст., розм., ЗБОРОНЯ́ТИ діал. — Док.: заборони́ти, поборони́ти розм. рідко уборони́ти (вборони́ти) рідко заказа́ти, зборони́ти. Малювати (Т. Г. Шевченкові) довелося потай, бо мусульманський закон забороняє зображувати тварин і людей (З. Тулуб); Став, що з нього за кріпацтва ніхто не боронив води брати.., одійшов до панського садка (Панас Мирний); Мені заказали у Київ іти, а веліли у своє село повернутись (Марко Вовчок); Не збороняй мені сього, Бо не піду за другого (П. Чубинський).

ЗАХИЩА́ТИ кого, що (від нападу, удару, ворожих, небезпечних дій і т. ін.), ОБОРОНЯ́ТИ, БОРОНИ́ТИ, ВІДБОРОНЯ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ), УБЕРІГА́ТИ (ВБЕРІГА́ТИ), ОБСТАВА́ТИ, ВІДСТО́ЮВАТИ, ОБСТО́ЮВАТИ, СТОЯ́ТИ за кого-що, УСТУПА́ТИСЯ (ВСТУПА́ТИСЯ) за кого-що, ЗАСТУПА́ТИ розм., ЗАБОРОНЯ́ТИ заст., ЗБОРОНЯ́ТИ заст., КРИ́ТИ заст. — Док.: захисти́ти, оборони́ти, уборони́ти (вборони́ти) рідко відборони́ти, убезпе́чити (вбезпе́чити), уберегти́ (вберегти́), обста́ти, відсто́яти, обсто́яти, посто́яти, уступи́тися (вступи́тися), заступи́ти, заборони́ти, зборони́ти. — Стратегічне завдання полягає в тому, щоб захищати Одесу (В. Кучер); — Я маю своє військо й зараз таки стану обороняти свої маєтності (І. Нечуй-Левицький); Слава тому, хто боронить Вітчизну тут, у тилу (В. Сосюра); — А пам'ятаєте вчительку в Каховці, що ви її від стражників на пристані відбороняли? (О. Гончар); Вона із зброєю в руках відстоюватиме честь і незалежність своєї Батьківщини (В. Кучер); Я землю свою Обстоював серцем юнацьким в бою (М. Стельмах); Наш народ завжди стоїть за мир (П. Воронько); — Хлопці, вступіться! — верескнула дівчина, ховаючись за плечі Громійчука і Василька (І. Волошин); Ну, то рушаймо, люди, святу правду заступити (П. Панч); Я знов став добрим сином, працював за трьох і заборонив від нужди матір з сестрою (О. Стороженко); Потім загримало відкись: "Гаттоне! Бог проти тебе — ніхто не збороне" (П. Грабовський); Розпуджено ґвалтом недолі орлів, Що люд од напасників крили (М. Старицький). — Пор. 1. охороня́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забороняти — забороня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забороняти — Не дозволяти, на допускати, боронити кому, кн. накладати табу <�вето>, жм. заказувати; (аборти) ставити поза законом, робити незаконними. Словник синонімів Караванського
  3. забороняти — Накладати церковну заборону Словник церковно-обрядової термінології
  4. забороняти — [заборон’атие] -н'айу, -н'айеиш Орфоепічний словник української мови
  5. забороняти — -яю, -яєш, недок., заборонити, -оню, -ониш, док. 1》 перех. і з інфін. Не дозволяти робити, здійснювати що-небудь. || Не допускати, не дозволяти користуватися чим-небудь, уживати щось, відбуватися, існувати чому-небудь. 2》 перех. і без додатка, заст. Захищати від кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. забороняти — Забороня́ти, -ня́ю, -ня́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. забороняти — ЗАБОРОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАБОРОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док. 1. перех. і з інфін. Не дозволяти робити, здійснювати що-небудь. Часом вони [жандарми] дуже дошкуляють мені, прив’язуючи мене на довгий час до певного місця та забороняючи всяку працю (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. забороняти — Забороняти, -ня́ю, -єш сов. в. заборонити, -ню́, -ниш, гл. 1) Защищать, защитить. Я працював один за трьох і заборонив від нужди матір с сестрою. Стор. МПр. 34. Господи Боже!... заступи мене, заборони мене від усякого злого. Шух. І. 38. Словник української мови Грінченка