заборонити

ЗАБОРОНЯ́ТИ (не дозволяти робити що-небудь), БОРОНИ́ТИ перев. у запереч. конструкціях, ЗАКА́ЗУВАТИ заст., розм., ЗБОРОНЯ́ТИ діал. — Док.: заборони́ти, поборони́ти розм. рідко уборони́ти (вборони́ти) рідко заказа́ти, зборони́ти. Малювати (Т. Г. Шевченкові) довелося потай, бо мусульманський закон забороняє зображувати тварин і людей (З. Тулуб); Став, що з нього за кріпацтва ніхто не боронив води брати.., одійшов до панського садка (Панас Мирний); Мені заказали у Київ іти, а веліли у своє село повернутись (Марко Вовчок); Не збороняй мені сього, Бо не піду за другого (П. Чубинський).

ЗАХИЩА́ТИ кого, що (від нападу, удару, ворожих, небезпечних дій і т. ін.), ОБОРОНЯ́ТИ, БОРОНИ́ТИ, ВІДБОРОНЯ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ), УБЕРІГА́ТИ (ВБЕРІГА́ТИ), ОБСТАВА́ТИ, ВІДСТО́ЮВАТИ, ОБСТО́ЮВАТИ, СТОЯ́ТИ за кого-що, УСТУПА́ТИСЯ (ВСТУПА́ТИСЯ) за кого-що, ЗАСТУПА́ТИ розм., ЗАБОРОНЯ́ТИ заст., ЗБОРОНЯ́ТИ заст., КРИ́ТИ заст. — Док.: захисти́ти, оборони́ти, уборони́ти (вборони́ти) рідко відборони́ти, убезпе́чити (вбезпе́чити), уберегти́ (вберегти́), обста́ти, відсто́яти, обсто́яти, посто́яти, уступи́тися (вступи́тися), заступи́ти, заборони́ти, зборони́ти. — Стратегічне завдання полягає в тому, щоб захищати Одесу (В. Кучер); — Я маю своє військо й зараз таки стану обороняти свої маєтності (І. Нечуй-Левицький); Слава тому, хто боронить Вітчизну тут, у тилу (В. Сосюра); — А пам'ятаєте вчительку в Каховці, що ви її від стражників на пристані відбороняли? (О. Гончар); Вона із зброєю в руках відстоюватиме честь і незалежність своєї Батьківщини (В. Кучер); Я землю свою Обстоював серцем юнацьким в бою (М. Стельмах); Наш народ завжди стоїть за мир (П. Воронько); — Хлопці, вступіться! — верескнула дівчина, ховаючись за плечі Громійчука і Василька (І. Волошин); Ну, то рушаймо, люди, святу правду заступити (П. Панч); Я знов став добрим сином, працював за трьох і заборонив від нужди матір з сестрою (О. Стороженко); Потім загримало відкись: "Гаттоне! Бог проти тебе — ніхто не збороне" (П. Грабовський); Розпуджено ґвалтом недолі орлів, Що люд од напасників крили (М. Старицький). — Пор. 1. охороня́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заборонити — заборони́ти 1 дієслово доконаного виду не дозволити робити, здійснювати що-небудь; захистити від кого-, чого-небудь заборони́ти 2 дієслово доконаного виду розпушити ґрунт Орфографічний словник української мови
  2. заборонити — I див. забороняти. II див. заборонувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заборонити — Заборони́ти, -роню́, -ро́ниш, -ро́нять кому що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. заборонити — ЗАБОРОНИ́ТИ¹ див. забороня́ти. ЗАБОРОНИ́ТИ² див. заборонува́ти. Словник української мови в 11 томах
  5. заборонити — Заборони́ти, -ся см. заборонити, -ся. Словник української мови Грінченка