заборонити
заборони́ти
I див. забороняти.
II див. заборонувати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заборонити — заборони́ти 1 дієслово доконаного виду не дозволити робити, здійснювати що-небудь; захистити від кого-, чого-небудь заборони́ти 2 дієслово доконаного виду розпушити ґрунт Орфографічний словник української мови
- заборонити — ЗАБОРОНЯ́ТИ (не дозволяти робити що-небудь), БОРОНИ́ТИ перев. у запереч. конструкціях, ЗАКА́ЗУВАТИ заст., розм., ЗБОРОНЯ́ТИ діал. — Док.: заборони́ти, поборони́ти розм. рідко уборони́ти (вборони́ти) рідко заказа́ти, зборони́ти. Малювати (Т. Словник синонімів української мови
- заборонити — Заборони́ти, -роню́, -ро́ниш, -ро́нять кому що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заборонити — ЗАБОРОНИ́ТИ¹ див. забороня́ти. ЗАБОРОНИ́ТИ² див. заборонува́ти. Словник української мови в 11 томах
- заборонити — Заборони́ти, -ся см. заборонити, -ся. Словник української мови Грінченка