1. Словник української мови Грінченка

заборонити

Заборони́ти, -ся

см. заборонити, -ся.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заборонити — заборони́ти 1 дієслово доконаного виду не дозволити робити, здійснювати що-небудь; захистити від кого-, чого-небудь заборони́ти 2 дієслово доконаного виду розпушити ґрунт Орфографічний словник української мови
  2. заборонити — I див. забороняти. II див. заборонувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заборонити — ЗАБОРОНЯ́ТИ (не дозволяти робити що-небудь), БОРОНИ́ТИ перев. у запереч. конструкціях, ЗАКА́ЗУВАТИ заст., розм., ЗБОРОНЯ́ТИ діал. — Док.: заборони́ти, поборони́ти розм. рідко уборони́ти (вборони́ти) рідко заказа́ти, зборони́ти. Малювати (Т. Словник синонімів української мови
  4. заборонити — Заборони́ти, -роню́, -ро́ниш, -ро́нять кому що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. заборонити — ЗАБОРОНИ́ТИ¹ див. забороня́ти. ЗАБОРОНИ́ТИ² див. заборонува́ти. Словник української мови в 11 томах