заборона

Заборо́на, -ни

ж.

1) Защита.

2) Запрещеніе.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заборона — рос. запрещение неможливість виконання конкретних дій, робіт, операцій, зумовлена законодавчими, нормативними документами або рішеннями відповідних керівників. Eкономічна енциклопедія
  2. заборона — Заборо́на, -ни, -ні; -ро́ни, -ро́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. заборона — заборо́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. заборона — -и, ж. 1》 Наказ не робити чого-небудь. Біржова заборона — види дій, які заборонені на біржі: а) масштабні операції однією особою, яка має за мету впливати на ціни; б) будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі... Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. заборона — Недозвіл, кн. табу, жм. заказ; (закону) див. ВЕТО, (імпорту) ембарґо. Словник синонімів Караванського
  6. заборона — ЗАБОРО́НА, и, ж. 1. Наказ не робити чого-небудь. І росло лихо в його серці, і виростало до гарячої відплати, котра не зна ні впину, ні заборони… (Мирний, І, 1949, 147); Його, очевидячки, дратувало, що дичина безкарно летіла над головою... Словник української мови в 11 томах
  7. заборона — ЗАБОРО́НА (наказ не робити чого-небудь), ЗАКА́З заст.; ТАБУ́ (релігійна заборона певних дій, слів тощо; взагалі яка-небудь заборона); ВЕ́ТО (у державному та міжнародному праві — остаточна або умовна заборона; взагалі яка-небудь заборона). Словник синонімів української мови