заборона
заборо́на
-и, ж.
1》 Наказ не робити чого-небудь.
Біржова заборона — види дій, які заборонені на біржі: а) масштабні операції однією особою, яка має за мету впливати на ціни; б) будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі; в) розповсюдження неправдивої інформації, яка може призвести до штучної зміни кон'юнктури.
Заборона платежу — одна з систем відновлення прав із втрачених векселів, що полягає в накладенні судом, за проханням заявника, заборони здійснювати виконання пред'явнику векселя.
2》 заст. Захист.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заборона — заборо́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- заборона — Недозвіл, кн. табу, жм. заказ; (закону) див. ВЕТО, (імпорту) ембарґо. Словник синонімів Караванського
- заборона — ЗАБОРО́НА (наказ не робити чого-небудь), ЗАКА́З заст.; ТАБУ́ (релігійна заборона певних дій, слів тощо; взагалі яка-небудь заборона); ВЕ́ТО (у державному та міжнародному праві — остаточна або умовна заборона; взагалі яка-небудь заборона). Словник синонімів української мови
- заборона — Заборо́на, -ни, -ні; -ро́ни, -ро́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заборона — ЗАБОРО́НА, и, ж. 1. Наказ не робити чого-небудь. І росло лихо в його серці, і виростало до гарячої відплати, котра не зна ні впину, ні заборони… (Мирний, І, 1949, 147); Його, очевидячки, дратувало, що дичина безкарно летіла над головою... Словник української мови в 11 томах
- заборона — рос. запрещение неможливість виконання конкретних дій, робіт, операцій, зумовлена законодавчими, нормативними документами або рішеннями відповідних керівників. Eкономічна енциклопедія
- заборона — Заборо́на, -ни ж. 1) Защита. 2) Запрещеніе. Словник української мови Грінченка