заборона
ЗАБОРО́НА, и, ж.
1. Наказ не робити чого-небудь.
І росло лихо в його серці, і виростало до гарячої відплати, котра не зна ні впину, ні заборони… (Мирний, І, 1949, 147);
Його, очевидячки, дратувало, що дичина безкарно летіла над головою, захищена високістю та забороною полювати до Петра (Коцюб., І, 1955, 196);
А слово те [Т. Г. Шевченка], зламавши заборони, Робило тліном трони і корони (Мал., Віщий голос, 1961, 6);
Круто з сином обійшлася [Лукія] — наклала заборону на телевізор до кінця навчання… (Гончар, Тронка, 1963, 86).
2. заст. Захист.
[Матушка гуменя:] Мені пишуть, що знову.. збирається [народ] у ватаги, устає мале і велике на заборону краю (Мирний, V, 1955, 75).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заборона — заборо́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- заборона — Недозвіл, кн. табу, жм. заказ; (закону) див. ВЕТО, (імпорту) ембарґо. Словник синонімів Караванського
- заборона — -и, ж. 1》 Наказ не робити чого-небудь. Біржова заборона — види дій, які заборонені на біржі: а) масштабні операції однією особою, яка має за мету впливати на ціни; б) будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі... Великий тлумачний словник сучасної мови
- заборона — ЗАБОРО́НА (наказ не робити чого-небудь), ЗАКА́З заст.; ТАБУ́ (релігійна заборона певних дій, слів тощо; взагалі яка-небудь заборона); ВЕ́ТО (у державному та міжнародному праві — остаточна або умовна заборона; взагалі яка-небудь заборона). Словник синонімів української мови
- заборона — Заборо́на, -ни, -ні; -ро́ни, -ро́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заборона — рос. запрещение неможливість виконання конкретних дій, робіт, операцій, зумовлена законодавчими, нормативними документами або рішеннями відповідних керівників. Eкономічна енциклопедія
- заборона — Заборо́на, -ни ж. 1) Защита. 2) Запрещеніе. Словник української мови Грінченка