забороло
ЗАБОРО́ЛО, а, с., іст.
1. Рухома частина шолома, що опускається на обличчя для захисту від ударів.
Увіходить Фауст у панцирі, в шоломі з напівопущеним заборолом (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 407);
Поле, поле моє… Тут ламались мечі й заборола, Тут тріщали щити (Дор., Літа.., 1957, 47).
2. перев. мн. Щити з дерева або з каменю, встановлені на мурах фортеці для захисту її оборонців від ворога.
Не злякалися міщани, Як половці надтягли; Са́мі старші огнищани Заборола облягли (Фр., XIII, 1954, 372);
Широкі мури галицькі, і заборола на них міцні — від ворожих стріл захищають (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 8).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- забороло — Заборо́ло: — забрало [IV] — стіна фортеці, бруствер у фортечному мурі [2;XIII] Словник з творів Івана Франка
- забороло — заборо́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- забороло — див. перешкода Словник синонімів Вусика
- забороло — Заборо́ло, перен. Перепона, перешкода, засторога. Найбільше успішним заборолом против надужитку власти дідичів і їх приклонників в діловодстві громади є то, що мужики мають рішаючий вплив при складі заступництва громад (Товариш, 1908, 294)... Українська літературна мова на Буковині
- забороло — -а, с., іст. 1》 Те саме, що забрало 1). 2》 перев. мн. Щити з дерева або з каменю, встановлені на мурах фортеці для захисту її оборонців від ворога. Великий тлумачний словник сучасної мови
- забороло — Шолом із рухомою заслоною обличчя; використовувала в Європі у ХIV- ХVI ст. важко озброєна рицарська кіннота. Універсальний словник-енциклопедія
- забороло — забороло (заборало, забрало) 1. Влаштована із зовнішнього боку дерев'яна стіна у вигляді парапету на земляному валу, фортечній стіні або башті в давньоруські часи. Архітектура і монументальне мистецтво
- забороло — Заборо́ло, -ла с. Забрало. Словник української мови Грінченка