забороло

ЗАБОРО́ЛО, а, с., іст.

1. Рухома частина шолома, що опускається на обличчя для захисту від ударів.

Увіходить Фауст у панцирі, в шоломі з напівопущеним заборолом (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 407);

Поле, поле моє… Тут ламались мечі й заборола, Тут тріщали щити (Дор., Літа.., 1957, 47).

2. перев. мн. Щити з дерева або з каменю, встановлені на мурах фортеці для захисту її оборонців від ворога.

Не злякалися міщани, Як половці надтягли; Са́мі старші огнищани Заборола облягли (Фр., XIII, 1954, 372);

Широкі мури галицькі, і заборола на них міцні — від ворожих стріл захищають (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забороло — Заборо́ло, -ла с. Забрало. Словник української мови Грінченка
  2. забороло — -а, с., іст. 1》 Те саме, що забрало 1). 2》 перев. мн. Щити з дерева або з каменю, встановлені на мурах фортеці для захисту її оборонців від ворога. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. забороло — Заборо́ло: — забрало [IV] — стіна фортеці, бруствер у фортечному мурі [2;XIII] Словник з творів Івана Франка
  4. забороло — заборо́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  5. забороло — див. перешкода Словник синонімів Вусика
  6. забороло — забороло (заборало, забрало) 1. Влаштована із зовнішнього боку дерев'яна стіна у вигляді парапету на земляному валу, фортечній стіні або башті в давньоруські часи. Архітектура і монументальне мистецтво
  7. забороло — Заборо́ло, перен. Перепона, перешкода, засторога. Найбільше успішним заборолом против надужитку власти дідичів і їх приклонників в діловодстві громади є то, що мужики мають рішаючий вплив при складі заступництва громад (Товариш, 1908, 294)... Українська літературна мова на Буковині
  8. забороло — Шолом із рухомою заслоною обличчя; використовувала в Європі у ХIV- ХVI ст. важко озброєна рицарська кіннота. Універсальний словник-енциклопедія