1. Словник синонімів української мови

заборона

ЗАБОРО́НА (наказ не робити чого-небудь), ЗАКА́З заст.; ТАБУ́ (релігійна заборона певних дій, слів тощо; взагалі яка-небудь заборона); ВЕ́ТО (у державному та міжнародному праві — остаточна або умовна заборона; взагалі яка-небудь заборона). Все Василеві можна, ні на що йому немає заборони (Панас Мирний); Вийшов з палати заказ, щоб не рубали лісу (Словник Б. Грінченка); Негритянко! Задумлива ноче, Забудьмо сьогодні про всі табу, Серце моє виспівати хоче Твоїм рукам золоту хвальбу (Д. Павличко); Жаль, що Горпищенкова кошара далеко і на мотоцикл накладено вето (О. Гончар).

ЗА́ХИСТ (кого-, чого-небудь від нападу, замаху, ворожих і т. ін. дій), ОБОРО́НА, ОХОРО́НА, ЗАСЛО́НА розм., ВІДБОРО́НА діал., ОСЛО́НА діал., ОГРА́ДА заст., ЗАБОРО́НА заст., ЗАБЕЗПЕ́КА рідко. Основне призначення судів у правовій державі — це захист прав та інтересів громадян (з журналу); На обороні миру В нас армія стоїть! (М. Рильський); — Мовчіть, тихо, — крикнула дівчинка і, шукаючи охорони коло матері, притулилася до неї (О. Кобилянська); Парубки були за ним кинулися, так він, схопивши у руки по каменюці, став на відборону (Марко Вовчок); Тут же, під ослоною міської поліції, стояла також велика худоб'яча вага (І. Франко); Моя ти радість і одрада, Моя заслона і ограда, Мене од всіх ти боронив (І. Котляревський); (Матушка гуменя:) Устає мале і велике на заборону краю (Панас Мирний); — Для постійної забезпеки краю я завів ополчення (Юліан Опільський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заборона — заборо́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. заборона — Недозвіл, кн. табу, жм. заказ; (закону) див. ВЕТО, (імпорту) ембарґо. Словник синонімів Караванського
  3. заборона — -и, ж. 1》 Наказ не робити чого-небудь. Біржова заборона — види дій, які заборонені на біржі: а) масштабні операції однією особою, яка має за мету впливати на ціни; б) будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі... Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заборона — Заборо́на, -ни, -ні; -ро́ни, -ро́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. заборона — ЗАБОРО́НА, и, ж. 1. Наказ не робити чого-небудь. І росло лихо в його серці, і виростало до гарячої відплати, котра не зна ні впину, ні заборони… (Мирний, І, 1949, 147); Його, очевидячки, дратувало, що дичина безкарно летіла над головою... Словник української мови в 11 томах
  6. заборона — рос. запрещение неможливість виконання конкретних дій, робіт, операцій, зумовлена законодавчими, нормативними документами або рішеннями відповідних керівників. Eкономічна енциклопедія
  7. заборона — Заборо́на, -ни ж. 1) Защита. 2) Запрещеніе. Словник української мови Грінченка