заброда
ЗАБРО́ДА, и, ч. і ж.
1. зневажл. Людина, що прибула звідки-небудь, не тутешня; чужинець; приблуда.
— Казала я, темна душа у заброди, а очі, як у гадюки (Панч, В дорозі, 1959, 115);
// Чужоземний загарбник.
Вірш [«Боженко» А. Малишка] запалював у читачів люту ненависть до німецьких заброд і кликав до активної дії проти них (Іст. укр. літ., II, 1956, 631).
2. розм. Людина, що любить бродити, багато блукає.
Та він у нас заброда: усе десь блука (Сл. Гр.);
// Про того, хто забрів у воду, ловлячи рибу.
Як радувались ми, обвітрені заброди, Смагляві хлопчаки, ..Що риба йде у снасть (Мал., Чотири літа, 1946, 159).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заброда — забро́да іменник чоловічого або жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- заброда — див. подорожній; чужий Словник синонімів Вусика
- заброда — див. ЗАЙДА. Словник синонімів Караванського
- заброда — -и, ч. і ж. 1》 зневажл. Людина, що прибула звідки-небудь, нетутешня; чужинець; приблуда. || Чужоземний загарбник. 2》 розм. Людина, що любить бродити, багато блукає. || Про того, хто забрів у воду, ловлячи рибу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заброда — див. захожий, бродяга Словник чужослів Павло Штепа
- заброда — ПРИБЛУ́ДА розм. (зайшла, немісцева людина, що випадково опинилася де-небудь, пристала до когось), ЗА́ЙДА розм., ЗАХО́ЖИЙ (ЗАХО́ЖА ж.) розм., ПРИПЛЕ́НТАЧ розм., ЗАБЛУ́ДА зневажл., ЗАБРО́ДА зневажл., ЗАВОЛО́КА перев. зневажл., ПРИБЛУ́ДЬКО зневажл. Словник синонімів української мови
- заброда — Заброда, -ди об. 1) = задріпа. 2) Бродяга. Та він у нас заброда: усе десь блука — чи на роботі де, чи й так, — хто його зна й де він. Александров. у. Словник української мови Грінченка