1. Словник української мови в 11 томах

забрязкотіти

ЗАБРЯЗКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Підсил. до забря́зкати.

Аж ось Сокири вже в Гаю забрязкотіли (Греб., І, 1957, 62);

Слуги забігали, загомоніли, забрязкотіли ключами (Н.-Лев., І, 1956, 161);

По кількох хвилинах забрязкотів засув, і на поріг виступив Василь (Мушк., Серце.., 1962, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забрязкотіти — забрязкоті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забрязкотіти — -очу, -отиш, забрязкотати, -очу, -очеш, док. Підсил. до забрязкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. забрязкотіти — Забрязкоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть; забрязкоти́, -ті́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. забрязкотіти — Забрязкотіти, -кочу, -ти́ш гл. = забрязкати. Аф. Словник української мови Грінченка