забунтувати

ЗАБУНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Почати бунтувати.

Царська гвардія з масонами забунтувала… (Мирний, І, 1949, 215);

Дід Улас так і казав: це добре, що хоч шляхтич забунтував проти воєводи. Людей до гурту збере (Ле, Наливайко, 1957, 61);

*Образно. Йому було жаль сестри, і глуха неприязнь до винуватця її горя піднялась у ньому, глухо забунтувала (Кол., Терен.., 1959, 312).