завал

ЗАВА́Л, у, ч.

1. Дія за знач. завали́ти 1.

Завал тепляка стався за кілька хвилин до кінця перерви (Собко, Зор. крила, 1950, 224);

Він оглянув уважно купу породи і всю штольню, чи нема небезпеки повторного завалу (Кол., Терен.., 1959, 213);

— Завал, — сказав Льошка. — Тут недавно стався завал. Бачиш, — земля свіжа (Мокр., Острів.., 1961, 68).

2. Нагромадження, велика купа чого-небудь обваленого або зваленого.

По місту б’є далекобійна артилерія, налітають бомбардувальники. Ми не встигаємо розбирати завалів (Кучер, Чорноморці, 1956, 268);

Величезні берези й осики лежали мов зрубані сокирою, одна на одній, доводилося обходити завали (Перв., Дикий мед, 1963, 426);

//Перекриття, спеціально зроблене навалюванням дерев, каміння і т. ін.

Дорога перед селом була наглухо закрита дубовими завалами (Гончар, III, 1959, 95);

На вулицях робилися завали, барикади (Ів.. Таємниця, 1959, 100);

// Велике нагромадження, скупчення чого-небудь, що зібралося за певний час.

Весною в час поводі на гірських річках часто бувають крижані завали. Крижина зачепиться десь за гострий виступ каменю чи сяде на мілину, а до неї пристане друга, третя (Чорн., Визвол. земля, 1950, 81);

Завали промислової продукції; *Образно. — Ти мені пробач, будь ласка, що я так рідко забігаю тебе провідати. Роботи, розумієш, цілий завал (Гур., Осок. друзі, 1946, 117).