завертатися

ЗАВЕРТА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ЗАВЕРНУ́ТИСЯ, ерну́ся, е́рнешся, док., розм.

1. Іти, їхати назад; повертатися.

Як примандровали [примандрували] до зеленого бору: — Оттепер, дівчино, завертайсь додому! (Чуб., V, 1874, 312);

Сідлає козак Коня вороного Та їде на Вкраїну, А за ним, за ним Отець-матуся: «Завернися, мій сину!» (Нар. лірика, 1956, 105);

Утерла [Катря] сльози і знов швидко завернулася до хати (Вовчок, І, 1955, 221);

// чим. Робити розворот.

Кабінет, хоч кіньми завертайся (Мушк., Чорний хліб, 1960, 165).

2. Піддаватися на згин, закручування; згинатися.

Це м’яка [коса], завернеться жило [жало]. Клеп зіб’єш за один покіс (Горд., II, 1959, 193).

3. рідко. Те саме, що загорта́тися 1.

Вона ж їхала, у велику хустку завернувшися (Вовчок, І, 1955, 178);

Мирон любив думати, ось і тепер завернувся ще лучче в кожух, глянув ще раз на зорі й подумав: «А які вони нерівні: онде здорові прездорові, а там усе сама дрібнота..» (Григ., Вибр., 1959, 220).