завитати
ЗАВИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Почати витати.
І вірю я в грядущеє добро: над людськістю так щастя завитає, як у моїй душі тоді в той день весни (У. Кравч., Вибр., 1958,102).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завитати — завита́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- завитати — -аю, -аєш, док. Почати витати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завитати — Завита́ти, -та́ю, -єш гл. = завітати. Завитав я до веселої козачої хати попасувати коні. Хата. 95. Січові гості завитали таки до нас. Хата. 115. Словник української мови Грінченка