1. Словник української мови в 11 томах

завідування

ЗАВІ́ДУВАННЯ, я, с. Дія за знач. заві́дувати.

Вони прикидали, кого призначити бригадирами, намічали ланкових, підшукували чоловіка на завідування господарством (Скл., Хазяїни, 1948, 77);

[Аркадій:] Я вирішив Платона з завідування зняти і залишити просто хірургом (Корн., І, 1955, 120).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завідування — заві́дування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. завідування — -я, с. 1》 Дія за знач. завідувати. 2》 спец. Те, чим завідують, що перебуває в чиєму-небудь службовому підпорядкуванні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. завідування — Заві́дування, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. завідування — Заві́дування, -ня с. 1) Провѣдываніе. 2) Отвѣдываніе. Словник української мови Грінченка