1. Словник української мови в 11 томах

завідувати

ЗАВІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. Здійснювати керівництво, керувати чим-небудь.

Я завідував відділом мистецтва, був комісаром театру Шевченка (Довж., І, 1958, 18);

Фермою завідувала літня жінка (Жур., Звич. турботи, 1960, 102);

// розм., рідко. Стежити за виконанням чого-небудь, розпоряджатися чимсь.

Вона привикла дома, що її батько про все старався, усім завідував, у найскрутнішій справі вмів собі порадити (Март., Тв., 1954, 355);

Оздобленням приміщення завідували кращі художники (Моє життя в мист., 1955, 127).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завідувати — заві́дувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. завідувати — див. керувати Словник синонімів Вусика
  3. завідувати — (чим) відати, керувати, очолювати що, старшувати <�головувати> де; (усім) стежити за, розпоряджатися, р. радити. Словник синонімів Караванського
  4. завідувати — -ую, -уєш, недок. Здійснювати керівництво, керувати чим-небудь. || розм., рідко. Стежити за виконанням чого-небудь, розпоряджатися чимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. завідувати — 1. доглядати, доглянути, подоглядати, наглядати, наглянути, понаглядати, керувати, скеровувати, скерувати, поскеровувати, правити, справлювати .справляти, справити, посправлювати, посправляти, управляти, управити, повправляти 2. це відвідувати Словник чужослів Павло Штепа
  6. завідувати — Заві́дувати, -дую, -дуєш чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. завідувати — Завідувати, -дую, -єш сов. в. завідати, -даю, -єш, гл. 1) Навѣщать, навѣстить, провѣдывать, провѣдать. Нехай мене той завіда, що в полі обіда. Чуб. V. 13. Як но ту ж пеню і стара Чайчиха не завідає нас. МВ. ІІ. 122. 2) Отвѣдывать, отвѣдать. Або води завідаю, або петлі на шию. Ном. № 4086. Словник української мови Грінченка