1. Словник української мови в 11 томах

завідувач

ЗАВІ́ДУВАЧ, а, ч., чого. Той, хто завідує, керує чим-небудь.

З’явився Марко Бовкун, завідувач лабораторії міської лікарні (Собко, Нам спокій… 1959, 20);

Останні десять років Кость Григорович працював завідувачем міського пункту швидкої медичної допомоги (Гончар, IV, 1960, 43);

Петро Михайлович Вдовиченко, завідувач міністерської школи, вийшов з хати на подвір’я (Кач., II, 1958, 219).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завідувач — заві́дувач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. завідувач — [зав’ідувач] -ча, ор. -чеим, м. (на) -чеив'і/-чу, мн. -ч'і, -ч'іў Орфоепічний словник української мови
  3. завідувач — -а, ч., чого. Той, хто завідує, керує чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. завідувач — Доглядач, наглядач, керівник, управитель, див. директор, шеф Словник чужослів Павло Штепа
  5. завідувач — ЗАВІ́ДУВАЧ чого (той, хто завідує, керує чим-небудь), ЗАВІ́ДУЮЧИЙ чим, рідше, ЗАВ розм., ЗАВІ́ДАТЕЛЬ діал. Потім з'явився Марко Бовкун, завідувач лабораторії міської лікарні (В. Словник синонімів української мови
  6. завідувач — Заві́дувач, -ча, -чеві; -вачі, -чів чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)