завірюха
ЗАВІРЮ́ХА, и, ж.
1. Сильний вітер із снігом; метелиця, хуртовина.
Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха (Укр.. присл.., 1955, 98);
Крутить завірюха, сипле колючий сніг в очі (Петльов., Хотинці, 1949, 125);
*Образно. Вітер вривався у вишник, крутив білі пелюстки, здіймав вишневу завірюху (Донч., IV, 1957, 220);
*У порівн. Як рій той, гули [бабусині казки] в дитячій голівоньці; як завірюха, крутились, вихорились… (Мирний, І, 1949, 143).
2. перен. Політична, соціальна і т. ін. подія, що викликає глибокі зміни, потрясіння в суспільстві.
Кипіла революційна завірюха (Вас., Вибр., 1950, 46);
Війна, як кожна війна, тягла за собою пожежі, хвороби, каліцтва й смерть.. Зілінський задумав, скориставшись з світової завірюхи, забагатіти (Вільде, Сестри.., 1958, 117).
3. перен. Чвара, колотнеча, сварка.
Знекровили галицьке велике боярство останні завірюхи (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 290);
Завжди, як зводилися діти на ноги, здіймалася завірюха в роду. Завжди гризлися за свій клапоть, своє право на.. хазяйство, свою частку (Горд., II, 1959, 216).
Значення в інших словниках
- завірюха — завірю́ха іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- завірюха — див. заметіль Словник синонімів Вусика
- завірюха — Заметіль, завія, метелиця, хуртовина, ВІХОЛА; (революційна) заворушення; П. чвара, колотнеча, сварка. Словник синонімів Караванського
- завірюха — [зав'ір'уха] -хие, д. і м. -р'ус'і Орфоепічний словник української мови
- завірюха — -и, ж. 1》 Сильний вітер із снігом; метелиця, хуртовина. 2》 перен. Політична, соціальна і т. ін. подія, що викликає глибокі зміни, потрясіння в суспільстві. 3》 перен. Чвара, колотнеча, сварка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завірюха — Як повіє заверуха, то захоче люд кожуха. Як буде холодно, то люди потребуватимуть теплого одягу. Приповідки або українсько-народня філософія
- завірюха — БУ́РЯ (негода, що супроводжується сильним, навальним вітром, звичайно з дощем, грозою, а взимку — зі снігом), БОРВІ́Й поет., ХУРТОВИ́НА розм., ВІТРЯНИ́ЦЯ діал., ЧВА́РА діал. Словник синонімів української мови
- завірюха — Завірю́ха, -хи, -сі; -рю́хи, -рю́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)