завітний

ЗАВІ́ТНИЙ, а, е. Те саме, що запові́тний.

Горить мистецтва золоте руно, Як скарб завітний в чарівних Карпатах (Дмит., Вірші.., 1949, 93);

Вася завітну тятиву сховав у степу, в старій соломі (Ковінька, Кутя.., 1960, 29);

З іменем Леніна на устах, з палкою любов’ю до рідної Комуністичної партії ми впевнено йдемо до завітної мети — до комунізму (Рад. Укр., 7. XI 1960, 4);

Як же ти нам помагала в бою Піснею-зброєю, Лесю, тією! Здійснивши мрію завітну твою, Славить Вкраїна дочку Прометея (Забашта, Вибр., 1958, 61);

Завітний куточок прохолоди в Намангані. І прохолода й прикраса (Ле, Міжгір’я, 1953, 13).