завітати
ЗАВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. неперех. Зайти, заїхати до кого-небудь, куди-небудь, відвідати когось.
[Настя:] Брати мої, соколи мої! Ви гаразд дбали! Добре вгадали, Що до Юсуфа паші, До мого зятя, В гості завітали (Н.-Лев., II, 1956, 464);
[Агамемнон:] Прошу, царівно, в хату завітати (Л. Укр., II, 1951, 332);
Крайнюк занудився й вирішив завітати до льотчиків (Кучер, Голод, 1961, 454);
*Образно. Скоро лишень весна завітає в тухольські гори (Фр., VI, 1951, 34).
2. перех., діал. Запросити.
Уранці поїхав пан і полковника завітав у куми (Вовчок, І, 1955, 133).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завітати — завіта́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- завітати — -аю, -аєш, док. 1》 неперех. Зайти, заїхати до кого-небудь, куди-небудь, відвідати когось. 2》 перех., діал. Запросити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завітати — ВІДВІ́ДУВАТИ кого (бувати де-небудь, у когось, заходити до когось, куди-небудь, наносити візит), ПРОВІ́ДУВАТИ, НАВІ́ДУВАТИ, ПРИХО́ДИТИ до кого, БУВА́ТИ в кого, де, ХОДИ́ТИ, НАВІЩА́ТИ розм., ВІЗИТУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
- завітати — Завіта́ти, -та́ю, -та́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- завітати — Завіта́ти, -та́ю, -єш гл. Посѣтить, зайти. Люде, бачивши, що вони нікуди не завітають, також одступились од них. Г. Барв. 160. Словник української мови Грінченка