завіт
ЗАВІ́Т, у, ч.
1. уроч. Заповіт, настанова, порада, побажання, дані наступним поколінням або послідовникам.
Поблагословив [господар] її та знов питає: —А що, доню, пам’ятатимеш мій завіт тобі? (Вовчок, І, 1955, 17);
// Звичай, успадкований від давніх часів.
А поминки будуть хороші, збираються ж хлопці у гості, Запалять люльки в пожарищі — далекого завіту знак (Мал., Запов. джерело, 1959, 83).
◊ Ве́тхий заві́т див. ве́тхий;
Нови́й заві́т див. нови́й;
Лама́ти заві́ти — не дотримуватися чого-небудь.
Він ламає завіти корану та завдає їй сором перед людьми (Коцюб., II, 1955, 135).
2. рідко. Обіцянка.
— От що, — сказав він [Христі] мнучись, — не забувай свого завіту: мене не стане — помолися за мене! (Мирний, III, 1954, 376).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завіт — заві́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- завіт — Заповіт, настанова, заповідь; Р. обіцянка, порада, побажання. Словник синонімів Караванського
- завіт — -у, ч. 1》 уроч. Заповіт, настанова, порада, побажання, дані наступним поколінням або послідовникам. 2》 В іудейській та християнських релігіях – своєрідна форма взаємовідносин між Богом і людьми. Ламати завіти — не дотримуватися чого-небудь. 3》 рідко. Обіцянка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завіт — Заповіт Словник чужослів Павло Штепа
- завіт — ЗАПОВІ́Т (розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті; передсмертна воля; настанова, наказ послідовникам чи нащадкам), ДУХІВНИ́ЦЯ, ТЕСТАМЕ́НТ рідше, ЗАВІ́Т уроч. — Про який же скарб говорив батько?... Словник синонімів української мови
- завіт — Завіт, -та и -ту м. Завѣтъ. Єв. Мр. XIV. 24. Ковчег завіта. Чуб. III. 340. А що, доню, пам'ятаєги мій завіт тобі? МВ. Словник української мови Грінченка