1. Словник української мови в 11 томах

загайний

ЗАГА́ЙНИЙ, а, е.

1. Який повільно, уповільнено робить що-небудь; неквапливий (про людину).

Ярослав, простодушний, міцний, як березовий окоренок, трохи гайний у рухах, сміявся на повен.. рот (Вол., Місячне ібло, 1961,175).

2. На виконання якого витрачається багато часу; копіткий, забарний (про роботу, справу і т. ін.).

В’язали [горох] в снопи, скиртували і молотили. Загайна й дуже трудомістка робота! (Рад. Укр., 16. VI 1962, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загайний — зага́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. загайний — див. вайлуватий Словник синонімів Вусика
  3. загайний — -а, -е. 1》 Який повільно, уповільнено робить що-небудь; неквапливий (про людину). 2》 На виконання якого витрачається багато часу; копіткий, забарний (про роботу, справу і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. загайний — ЗАБАРНИ́Й (про людину — який бариться, робить щось не поспішаючи), ЗАБА́РЛИВИЙ, НЕКВАПЛИ́ВИЙ, НЕКВАПНИ́Й, НЕПОКВА́ПЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШНИЙ, ЗАГА́ЙНИЙ, НЕХАПЛИ́ВИЙ розм. Забарнії гості забарилися в хаті (Словник... Словник синонімів української мови
  5. загайний — Зага́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. загайний — Загайний, -а, -е Медлительный, кропотливый, нескорый. Загайна робота. Черк. у. Словник української мови Грінченка