загар
ЗАГА́Р, у, ч.
1. Золотисто-коричневий або темний колір, якого набуває біла шкіра людини під дією сонячного проміння; засмага, засмаглість.
Він був обвітрений і загорілий.. Біла сорочка.. ще більше відтіняла загар (Шиян, Баланда. 1957, 76);
Незастигла гнучка міць аж грала в кожному його [хлопця] русі, пломенілась в рум’янцях, яких не пригасив навіть міцний загар (Стельмах, II, 1962, 177);
Лице [Аврельці] в порівнянні з Марусиним було бліде, без сліду літнього загару (Вільде, Сестри.., 1958, 457).
2. діал. Кіпоть.
Супроти тих блискучих картин минулого раю ще поганшою видавалась їм нужденна дійсність, та запущена, неохайна батькова хата.. з розваленою.. піччю, в котрій тілько десь-колись дещо варилось, або пеклось, а від котрої взимі йшов страшенний чад та загар (Фр., III, 1950, 44).
Значення в інших словниках
- загар — Зага́р: За́гар: — кіпоть [18] — чад [45;XIX] Як чоловік, що кілька годин пробув у хаті, повній зарази, вийшовши надвір, не зможе ясно бачити окружаючих предметів: все вони, здається, перелітають-перемигують поперед його очима... Словник з творів Івана Франка
- загар — зага́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- загар — див. гущавина Словник синонімів Вусика
- загар — -у, ч. 1》 Золотисто-коричневий або темний колір, якого набуває біла шкіра людини під дією сонячного проміння; засмага, засмаглість. 2》 діал. Кіпоть. Великий тлумачний словник сучасної мови
- загар — (сонця) смага, засмага Словник чужослів Павло Штепа
- загар — ЗАСМА́ГА (золотисто-коричневий або темний колір шкіри від тривалого перебування на сонці й вітрі), ЗАГА́Р, СМА́ГА́, ПРИ́ГАР діал., ПРИГА́РА діал. — А ви хоч і схудли, але вигляд наче бадьоріший. Та й засмага у вас чудова. Справжній циган (З. Словник синонімів української мови