загар
ЗАСМА́ГА (золотисто-коричневий або темний колір шкіри від тривалого перебування на сонці й вітрі), ЗАГА́Р, СМА́ГА́, ПРИ́ГАР діал., ПРИГА́РА діал. — А ви хоч і схудли, але вигляд наче бадьоріший. Та й засмага у вас чудова. Справжній циган (З. Тулуб); Загорілий (Саїд) у степових мандрах, і розкішна сніжно-біла чалма на голові ще більше відтіняла той загар дужості на свіжовиголенім моложавім обличчі (І. Ле); Тепле проміння пестило їхні тіла, і золотавий, неповторний відтінок смаги лягав на шкіру, ніби відсвіт сонця (В. Собко); Сонячна пригара зійшла з її повного обличчя — біле воно в неї та рум'яне (Панас Мирний).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- загар — Зага́р: За́гар: — кіпоть [18] — чад [45;XIX] Як чоловік, що кілька годин пробув у хаті, повній зарази, вийшовши надвір, не зможе ясно бачити окружаючих предметів: все вони, здається, перелітають-перемигують поперед його очима... Словник з творів Івана Франка
- загар — зага́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- загар — див. гущавина Словник синонімів Вусика
- загар — -у, ч. 1》 Золотисто-коричневий або темний колір, якого набуває біла шкіра людини під дією сонячного проміння; засмага, засмаглість. 2》 діал. Кіпоть. Великий тлумачний словник сучасної мови
- загар — (сонця) смага, засмага Словник чужослів Павло Штепа
- загар — ЗАГА́Р, у, ч. 1. Золотисто-коричневий або темний колір, якого набуває біла шкіра людини під дією сонячного проміння; засмага, засмаглість. Він був обвітрений і загорілий.. Біла сорочка.. ще більше відтіняла загар (Шиян, Баланда. Словник української мови в 11 томах