1. Словник української мови в 11 томах

загвинчувати

ЗАГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., перех. Закріплювати або доводити що-небудь до потрібного положення, обертаючи за гвинтовою нарізкою.

Микола Стрепет.. голічерева лежав під трактором, стиха мугикав пісню і загвинчував гайку (Кир., Вибр., 1960, 221);

Іван заправив гніт, загвинтив машинку, поставив ковпачок і надів [на лампу] скло (Чорн., Визвол. земля, 1959, 68);

Вони [бійці] вже міцно загвинтили свої фляги (Гончар, 111, 1959, 412).

◊ Загви́нчувати (загвинти́ти) га́йку див. га́йка¹.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загвинчувати — загви́нчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. загвинчувати — -ую, -уєш, недок., загвинтити, -нчу, -нтиш, док., перех. Закріплювати або доводити що-небудь до потрібного положення, обертаючи за гвинтовою нарізкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. загвинчувати — див. нагвинчувати, розгвинчувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. загвинчувати — ЗАГВИ́НЧУВАТИ (закріплювати чи доводити до потрібного положення, обертаючи за гвинтовою нарізкою), ЗАКРУ́ЧУВАТИ, ШРУБУВА́ТИ діал.; ПІДГВИ́НЧУВАТИ, ПІДКРУ́ЧУВАТИ, ПІДТЯГА́ТИ (додатково, ще трохи). — Док. Словник синонімів української мови