1. Словник української мови в 11 томах

загилити

ЗАГИЛИ́ТИ, илю́, и́лиш, док.

1. перех. Ударити палицею м’яч, підкидаючи його (при грі в гилку).

2. перех., неперех. і без додатка, перен., розм. З силою вдарити.

[Провожатий:] А навіщо ж розбійника посилають з одним чоловіком?.. Що я йому зроблю, коли він якби загилив мене по потилиці, то, мабуть би, і до завтрього не дожив (К.-Карий, І, 4960, 73);

— Це [палиця] од собаки. Як загилю, так і не писне. Пішли (Тют., Вир, 1964, 44);

Гречка загилив кулаком по столі — чарки брязнули, жінки аж скинулись (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 88).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загилити — загили́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. загилити — див. вдарити; кидати Словник синонімів Вусика
  3. загилити — -илю, -илиш, док. 1》 перех. Ударити палицею м'яч, підкидаючи його (під час гри в гилку). 2》 перех., неперех. і без додатка, перен., розм. З силою вдарити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. загилити — ЗАГИЛИ́ТИ див. заги́лювати. Словник української мови у 20 томах
  5. загилити — ПРИЗНАЧА́ТИ (ПРИЗНА́ЧУВАТИ рідко) (ціну за певний товар, якусь послугу тощо), ПРОСИ́ТИ, ПРА́ВИТИ, ЗАПРАВЛЯ́ТИ, ГИЛИ́ТИ (надто високу ціну). — Док.: призна́чити, запроси́ти, запра́вити, загили́ти. Словник синонімів української мови
  6. загилити — Загилити см. загилювати. Словник української мови Грінченка