1. Словник української мови в 11 томах

заглушливий

ЗАГЛУ́ШЛИВИЙ, а, е. Який заглу́шує.

Вгорі на дорозі з’являються німецькі мотоциклісти. Вони підіймають заглушливу кулеметну стрілянину (Сміл., Сад, 1952, 90);

Він.. звільняє землю від них [панів], як мати його звільняла грядку цибулі від заглушливого бур’яну (Ле, Наливайко, 1957, 450).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заглушливий — заглу́шливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. заглушливий — -а, -е. Який заглушує. Великий тлумачний словник сучасної мови