загризати

ЗАГРИЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш; мин. ч. загри́з, ла, ло; док., перех. і без додатка,

1. Гризучи, кусаючи, умертвляти, знищувати.

Ведуть балачки казахи про своє життя-буття, про мисливство, про вовків, що лошат загризають щоночі, про худобу (Донч., І, 1956, 133);

[Відьма:] Ні, не спущу [ведмедя на ката]. Сама його [ката] Загризу… (Шевч., І, 1951, 370);

[Гострохвостий:] Нехай мене кожум’яцькі собаки загризуть! Щоб я до своєї хати не дійшов,.. коли я брешу (Н.-Лев., II, 1956, 492).

2. перен. Замучувати, набридати докорами, лайкою.

Йому захотілося поцілувати оті руки, на яких незручно, в безнадії відпочивала голова.. А бісів Терентій ще бити й загризати сміє її (Стельмах, Хліб.., 1959, 502);

Христя слухала матір, а сама думала: от і піймайся такому в невістки, — усі з тебе кишки вимотає.., буде гризти, поки загризе (Мирний, III, 1954, 53).

3. розм., рідко. Заїдати, закушувати чим-небудь з’їдене або випите.

Їв [Мстислав] жарене м’ясо, загризаючи хлібом (Оп., Іду.., 1958, 50);

— Чай п’ють і салом загризають, — поспішив доповісти Барило. — Незавидне діло… (Кучер, Трудна любов, 1960, 261).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загризати — загриза́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. загризати — див. кривдити; лаяти Словник синонімів Вусика
  3. загризати — -аю, -аєш, недок., загризти, -зу, -зеш; мин. ч. загриз, -ла, -ло; док., перех. і без додатка. 1》 Гризучи, кусаючи, умертвляти, знищувати. 2》 перен. Замучувати, набридати докорами, лайкою. 3》 розм., рідко. Заїдати, закушувати чим-небудь заїдене або випите. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. загризати — ЗАЇДА́ТИ (їсти що-небудь після чогось випитого або з'їденого), ЗАКУ́ШУВАТИ (ЗАКУ́СУВАТИ), ЗАГРИЗА́ТИ розм. рідко. — Док.: заї́сти, закуси́ти, загри́зти. Словник синонімів української мови
  5. загризати — Загриза́ти, -за́ю, -єш сов. в. загри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. Загрызать, загрызть. Словник української мови Грінченка