загуготіти
ЗАГУГОТІ́ТИ, оти́ть, док., розм. Почати гуготіти;
// безос.
Дітвора так і сипнула в сад ..Загуготіло, загомоніло коло нас: звісно, діти (Вовчок, І, 1955, 135);
Під плитою тим часом уже загуготіло.. Поліно за поліном охоплювалося вогнем (Л. Янов., І, 1959, 364).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- загуготіти — загуготі́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- загуготіти — -отить, док., розм. Почати гуготіти. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- загуготіти — Загуготі́ти, -чу́, -ти́ш гл. = загоготіти. Словник української мови Грінченка