загін
ЗАГІ́Н¹, го́ну, ч.
1. Смуга, ділянка поля, пасовища і т. ін.
Старий Онопрій день у день рано вибігав на свій загін, придивлявся свойому житу [до свого жита] (Фр., III, 1950, 206);
Кирило.. волочив засіяний загін (Ірчан, II, 1958, 85);
Робота електротракторами можлива тільки на вузьких загонах (Наука.., 5, 1956, 12).
2. Огороджене місце, куди заганяють худобу на ночівлю, відпочинок і т. ін.; велика загорода.
Як же почула скотина кров, як заревуть, як двинуть лавою — батечки, розперли й загони.., декотрі, позадиравши хвости, чкурнули в степ (Стор., І, 1957, 197);
Побувала Горленко і в коморі, в конюшні, в загоні для овець (Крот., Сини.., 1948, 51);
Не у стайні, не в вагоні, А на волі стригуни (Шер., Дорога.., 1957, 30).
ЗАГІ́Н², го́ну., ч.
1. Військова група.
Пролітає кінний загін червоних партизанів (Довж., І, 1958, 56);
Полк мав просуватися вперед окремими загонами і дрібними групами (Гончар, III, 1959, 96).
2. Група людей, об’єднаних, організованих для спільних дій або для виконання певного завдання.
Соціал-демократія на ділі виявилася ідейним передовим загоном пролетаріату (Ленін, 13, 1949, 93);
З комсомольців і піонерів створювались загони по охороні врожаю (Укр. іст. ж., 1, 1960, 12);
19 травня 1922 року II Всеросійська конференція комсомолу прийняла рішення створити піонерські загони по всій країні (Рад. Укр., 19.V 1962, 1);
// Група людей однієї професії, одного фаху, об’єднаних за спільною ознакою.
Чималий загін молодих прозаїків, поетів, драматургів, критиків вливається в літературу, повнить її юним, свіжим голосом (Літ. Укр., 8.V 1965, 3).
Значення в інших словниках
- загін — Вузька смуга зораного поля (Ів.Фр.) [II] — вузький шматок оброблюваного поля; частина нивки; смужка [I] — загін – “стара міра землі шириною в 1 метр” [СБГ, І, с. 266]; [ІЦ-2009] загі́н: узкая полсса вспаханной нивы [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
- загін — (військова група) відділ, ватага. Словник синонімів Полюги
- загін — загі́н 1 іменник чоловічого роду ділянка; огороджене місце загі́н 2 іменник чоловічого роду група Орфографічний словник української мови
- загін — 1. (поля) смуга, ділянка, гін; (на вівці) ЗАГОРОДА; загінець, загінчик; 2. група, відділ, з'єднання, боївка, геол. партія, кн. фаланга, ур. когорта, плеяда, сузір'я. Словник синонімів Караванського
- загін — [заг’ін] -гону, м. (на) -гон'і, мн. -гоние, -гон'іў Орфоепічний словник української мови
- загін — I -гону, ч. 1》 Смуга, ділянка поля, пасовища і т. ін. 2》 Огороджене місце, куди заганяють худобу на ночівлю, відпочинок і т. ін.; велика загорода. 3》 мисл. Ділянка, в якій обкладений звір, або простір між стрілками і загоничами на облаві. II -гону... Великий тлумачний словник сучасної мови
- загін — Загорода (волів) воловня (овець) кошара (худоби) обора, оцарок, див. хлів, сарай це в оранці, див. отряд Словник чужослів Павло Штепа
- загін — II. ЗАГІ́Н (смуга, ділянка поля і т. ін.), ЗАГІ́НКА. Вся надія мужиків-хліборобів вигоріла разом з їх житом та вівсом на поруділих від спраги загонах (І. Франко); Орачі кінчали загінку, весело погейкували на худобу (А. Хорунжий). Словник синонімів української мови
- загін — Загі́н, -го́ну; -го́ни, -го́нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)