1. Словник синонімів української мови

загін

II. ЗАГІ́Н (смуга, ділянка поля і т. ін.), ЗАГІ́НКА. Вся надія мужиків-хліборобів вигоріла разом з їх житом та вівсом на поруділих від спраги загонах (І. Франко); Орачі кінчали загінку, весело погейкували на худобу (А. Хорунжий).

ЗА́ГОРОДА (обгороджене місце для утримання свійських тварин і птахів), ЗАГОРО́ЖА, ЗАГІ́Н, ОБО́РА, ВОЛЬЄ́РА (ВОЛЬЄ́Р), ОЦА́РОК рідко. Позаганяв (Чіпка) у загороду худобу, набрав оберемок свіжої трави (Панас Мирний); Виснажена худоба дрімала в загоні, опустивши голови (Григорій Тютюнник); Пізнім вечором.. Плачинда потай, щоб ніхто не почув, випустив з обори на вулицю плохеньку ялівку, а сам пішов до Синяви (М. Стельмах); Наталка після того, як зостались її вольєри без цесарок, подалася в Херсон шукати собі іншого місця (О. Гончар). — Пор. коша́ра.

I. ЗАГІ́Н (організована збройна військова група), ВАТА́ГА, ВІ́ДДІЛ діал., ВИ́ПРА́ВА заст. рідко; ДРУЖИ́НА (у Стародавній Русі). Пізно ввечері кінний загін козаків виступив з села (О. Донченко); Ватага наддніпрянська перетворювалася на загрозу політичним інтригам Сходу і Заходу (І. Ле); — Дозволь мені з десятитисячним відділом (монголів) іти тухольським шляхом (І. Франко); Виправа козацька рушила з міста (Марко Вовчок); Та ось, наче смерті яма, Відчинилась міська брама, І з дружиною малою Вийшов князь з Переяслава (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загін — Вузька смуга зораного поля (Ів.Фр.) [II] — вузький шматок оброблюваного поля; частина нивки; смужка [I] — загін – “стара міра землі шириною в 1 метр” [СБГ, І, с. 266]; [ІЦ-2009] загі́н: узкая полсса вспаханной нивы [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. загін — (військова група) відділ, ватага. Словник синонімів Полюги
  3. загін — загі́н 1 іменник чоловічого роду ділянка; огороджене місце загі́н 2 іменник чоловічого роду група Орфографічний словник української мови
  4. загін — 1. (поля) смуга, ділянка, гін; (на вівці) ЗАГОРОДА; загінець, загінчик; 2. група, відділ, з'єднання, боївка, геол. партія, кн. фаланга, ур. когорта, плеяда, сузір'я. Словник синонімів Караванського
  5. загін — [заг’ін] -гону, м. (на) -гон'і, мн. -гоние, -гон'іў Орфоепічний словник української мови
  6. загін — I -гону, ч. 1》 Смуга, ділянка поля, пасовища і т. ін. 2》 Огороджене місце, куди заганяють худобу на ночівлю, відпочинок і т. ін.; велика загорода. 3》 мисл. Ділянка, в якій обкладений звір, або простір між стрілками і загоничами на облаві. II -гону... Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. загін — Загорода (волів) воловня (овець) кошара (худоби) обора, оцарок, див. хлів, сарай це в оранці, див. отряд Словник чужослів Павло Штепа
  8. загін — Загі́н, -го́ну; -го́ни, -го́нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. загін — ЗАГІ́Н¹, го́ну, ч. 1. Смуга, ділянка поля, пасовища і т. ін. Старий Онопрій день у день рано вибігав на свій загін, придивлявся свойому житу [до свого жита] (Фр., III, 1950, 206); Кирило.. Словник української мови в 11 томах