задвірки
ЗАДВІ́РКИ, ів, мн.
1. Місце за дворами, позад будинків, хат.
Добриня взяв Малушу за руку й швидко повів їі округ княжого терема, на задвірки (Скл., Святослав, 1959, 76);
Задвірками попрямувала [Надія] за шахту (Чорн., Красиві люди, 1961, 48);
*Образно. Туди [у літературу] «по блату» не пробраться. Через задвірки не пройти… (Павл., Бистрина, 1959, 120).
2. перен. Глуха вулиця, закуток.
— Хлібну крамницю знайдуть і десь на задвірках, а нам треба на розі вулиці і щоб з вітриною (Донч., VI, 1957, 521).
На задві́рках чого — про погане, незавидне місце кого-, чого-небудь.
Царські міністри і сановники.. давно закінчили своє життя на задвірках історії як продавці газет або водії таксі (Цюпа, Україна.., 1960, 288).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- задвірки — задві́рки множинний іменник місце за дворами Орфографічний словник української мови
- задвірки — див. глухомань; оселя Словник синонімів Вусика
- задвірки — ЗАДВІРКИ – ЗАДВІРОК Задвірки, -ів, мн. Місце за дворами, позад будинків, хат; переносно – закуток: на задвірках. Козак задвірками звернув, Де кінь його припнутий був (М.Бажан); Задвірками попрямувала [Надія] за шахту (С.Чорнобривець). Задвірок, -рка. Літературне слововживання
- задвірки — -ів, мн. 1》 Місце за дворами, позаду будинків, хат. 2》 перен. Глуха вулиця, закуток. Великий тлумачний словник сучасної мови
- задвірки — блука́ти (блуди́ти, іти́ і т. ін.) манівця́ми. Робити щось без чітких орієнтирів, навмання. — Я вирішив так: поставлю Загоруйка поруч з тобою, Світличний. Він буде рівнятися (співаючи) на твій голос. Чуєш, Загоруйко? Щоб не блукав десь манівцями… (О. Фразеологічний словник української мови