задовгий

ЗАДО́ВГИЙ, а, е.

1. Довший, ніж звичайно, потрібно і т. ін., або дуже довгий (про розмір, величину чого-небудь).

Штани на нім задовгі так, що він мусив їх підкотити, аби не приступати ззаду зап’яткам (Март., Тв., 1954, 281);

Хтось кінчає листа, бо вже й так задовгий, і комусь руки застигли пишучи (Л. Укр., V, 1956, 371);

Довгий, може, дещо задовгий, породистий ніс [у Лялі] (Вільде, Повнол. діти, 1960, 12).

2. Який триває довше, ніж звичайно (про час).

До матури маємо тут ще два повні місяці, бо іспит почнеться 27.7. Отже, бачите, що час дещо задовгий мені (Кол., Терен.., 1959, 140).