задосить
ЗАДО́СИТЬ, присл., розм. Достатньо, багато або більше, ніж треба, можна.
[Матрона:] Та чи нам же його [поля] треба? Маємо, богу дякувати, й свого задосить (Фр., IX, 1952, 401);
Увагу його вабили не річка і не веселі забави товаришів, а книжки, яких було задосить у тісних низеньких кімнатах його дому (Рибак, Час.., 1960, 206);
// у знач. присудк. сл. Цілком вистачає.
У личинок метеликів — гусениць — складних очей зовсім немає, їм задосить кількох пар простих очей, які розміщуються поблизу рота (Наука.., 2, 1966, 37).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- задосить — задо́сить прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- задосить — див. багато Словник синонімів Вусика
- задосить — присл., розм. Достатньо, багато або більше, ніж треба, можна. || у знач. присудк. сл. Цілком вистачає. Великий тлумачний словник сучасної мови
- задосить — ДО́СИТЬ присл. і присудк. сл. (стільки, скільки треба; великою мірою); ДОВО́ЛІ, ДОСТА́ТНЬО, ВДО́СТАЛЬ (УДО́СТАЛЬ), ВДОСТА́ЧУ (УДОСТА́ЧУ), ДОСХОЧУ́, ЗАДО́СИТЬ підсил. розм., ПРЕДО́СИТЬ підсил. розм., ГЕ́ТЬ-ТО розм., ДО́СТА розм., ДОСТА́ТКОМ діал. Словник синонімів української мови
- задосить — Задо́сить, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- задосить — Задо́сить нар. Совершенно достаточно, больше чѣмъ достаточно. Торік було садовини задосить. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка