1. Словник української мови в 11 томах

задублий

ЗАДУ́БЛИЙ, а, е, рідко,

1. Дієпр. акт. мин. ч. до заду́бнути і заду́бти.

Після важкої, нелюдської роботи в лісі Микола повертається додому знесилений, задублий від холоду (3 глибин душі, 1959, 44).

2. у знач. прикм. Який задубів, утративши гнучкість, рухливість.

Приємна теплінь розливалася по задублому тілу… (Граб., III, 1960, 93);

Тамара.. хукає на задублі пальці (Хижняк, Тамара, 1959, 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. задублий — заду́блий 1 дієприкметник від: задубнути і задубти рідко заду́блий 2 прикметник який утратив гнучкість, рухливість Орфографічний словник української мови
  2. задублий — -а, -е, рідко. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до задубнути і задубти. 2》 у знач. прикм. Який задубів, утративши гнучкість, рухливість. Великий тлумачний словник сучасної мови