задумувати
ЗАДУ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАДУ́МАТИ, аю, аєш, док.
1. перех., також з інфін. Планувати, вирішувати, мати намір щось зробити.
— Там задумують таке, щоб само й на кіш насипало, само зсипало, вивертало, у діжі складало, вчиняло й пекло (Мирний, І, 1954, 194);
Задумала Орлиха свого Василя одружити (Вовчок, І, 1955, 80);
Тарас розумів, що його вчитель задумав велику картину (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 157).
2. неперех. Зупинятися в думках на чому-небудь; вибирати щось.
Куди голова задумала, то туди й ноги несуть (Номис, 1864, № 6681);
Торгує було [Макуха], знаєте, дьогтем, сіллю, часом хлібом і всячиною, чим задумає (Кв.-Осн., II, 1956, 254).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- задумувати — заду́мувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- задумувати — Задумати, замислювати, замишляти, надумувати, намислювати, науявляти, нафантазовувати Фразеологічні синоніми: брати в думку; вбивати в голову; загадувати собі Словник синонімів Вусика
- задумувати — (робити) плянувати, замишляти, затівати, мати намір, збиратися; (раптом) здумувати; п! НАДУМУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- задумувати — -ую, -уєш, недок., задумати, -аю, -аєш, док. 1》 перех., також з інфін. Планувати, вирішувати, мати намір щось зробити. 2》 неперех. Зупинятися в думках на чому-небудь; вибирати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- задумувати — ЗАДУ́МАТИ (прийти до думки, задуму щось зробити), ЗАМИ́СЛИТИ, НАДУ́МАТИ, ПОДУ́МАТИ, НАДУ́МАТИСЯ, УМИ́СЛИТИ, ВИ́МИСЛИТИ, НАМИ́СЛИТИ розм., НАГАДА́ТИСЯ розм., ЗАТІ́ЯТИ розм., НАВРА́ТИТИСЯ розм., НАПОВРА́ТИТИСЯ діал., НАМІРКУВА́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
- задумувати — Заду́мувати, -ду́мую, -ду́муєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- задумувати — Заду́мувати, -мую, -єш сов. в. заду́мати, -маю, -єш, гл. Задумывать, задумать. Голова задумала, а ноги несуть. Ном. № 6680. Задумав козак жениться. Мет. 78. Задумала мишва вчинить велике діло. Гліб. 10. Словник української мови Грінченка