зайвина
ЗАЙВИНА́, и́, ж.
1. Те, що лишається після потрібної або встановленої кількості; лишок.
— Позиченим і купованим… ще не жив. Завжди звик своє мати. Хліб і до хліба. Ще й продавав зайвину, щоб одежу й взуття справляти (Кучер, Трудна любов, 1960, 25);
Відрізавши сім десятин зайвини у Пишненка, комісія вийшла на шлях (Цюпа, Грози.., 1961, 213).
2. Повнота, надмір чого-небудь.
Федь іде й наспівує від зайвини почуттів (Ю. Янов., IV, 1959, 182);
Невтримний сміх — це її прикра вада. Можливо, сміхом у неї виливається зайвина буйно розквітаючих сил молодості (Вол., Місячне срібло, 1961, 33).
3. Те, в чому немає потреби, щось непотрібне.
— Зараз, зараз тобі проясниться, любчику! — сквапно відповів він, — Побачиш, що я не балакаю ніякої зайвини (Фр., III, 1950, 243);
Підросли [дерева] — їм тісно стало, ми й зрубали зайвину, щоб всі інші розростались на просторі в ширину (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 99).
Не зайвина́ — те саме, що Не за́йво ( див. за́йво).
Тракторист підходить до свіжопофарбованої сівалки, — не зайвина перевірити ще раз (Літ. Укр., 10.IV 1962, 1).
Значення в інших словниках
- зайвина — зайвина́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- зайвина — див. багато Словник синонімів Вусика
- зайвина — Лишок, ід. щось надмірне; (чуттів) надмір; (зайва здача) передача. Словник синонімів Караванського
- зайвина — -и, ж. 1》 Те, що лишається після потрібної або встановленої кількості; лишок. 2》 Повнота, надмір чого-небудь. 3》 Те, в чому немає потреби, щось непотрібне. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зайвина — НАДЛИ́ШОК (та кількість, частина, яка залишається після задоволення всіх потреб), ЛИ́ШОК, ЗА́ЛИШОК, ЗАЙВИНА́. Відкладати надлишок продуктів про запас; Був би в неї зараз хоч який-небудь лишок — все б віддала на республіку (О. Словник синонімів української мови
- зайвина — Зайвина́, -ни́, -ні́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)