зайвина

НАДЛИ́ШОК (та кількість, частина, яка залишається після задоволення всіх потреб), ЛИ́ШОК, ЗА́ЛИШОК, ЗАЙВИНА́. Відкладати надлишок продуктів про запас; Був би в неї зараз хоч який-небудь лишок — все б віддала на республіку (О. Гончар); Зложимося, скільки у кого є грошей, щоб можна було купити четвертів (четвертей зерна) — на малу міру — сот зо три з залишком (Г. Квітка-Основ'яненко); До міста дуже далеко... Нікуди вивезти, ніде продати зайвину (Т. Масенко).

НА́ДМІР чого (вищий ступінь вияву, розвитку чого-небудь — перев. почуттів, фізичних та духовних сил і т. ін.), НАДЛИ́ШОК, ЗАЙВИНА́, ПОВНОТА́, ПО́ВІНЬ поет., ПОВНОВО́ДДЯ поет., НА́ТОВП розм., ПО́ВНЯ рідше, ПО́ВНЯВА рідше. Вона зиркала на всіх своїми чималими веселими та ясними карими очима, неначе на всіх бризкала з очей надміром свого щастя-долі (І. Нечуй-Левицький); Надмір сил у кожнім русі, Кров жива в ударі кожнім (М. Рильський); — Та-ак! — не витримав напруження хтось у перших рядах крісел і ніби видихнув зайвину широкого захоплення (І. Ле); Від повноти почуттів Котовський ляснув Ласточкіна по плечу (Ю. Смолич); ..В погляді його була повінь гніву (О. Довженко); Повноводдя почуттів; Личко од натовпу почуттів та від сліз горіло (Панас Мирний).