зайвий
ЗА́ЙВИЙ, а, е.
1. Який не використовується в даний момент; вільний (в 11 знач.).
І Яремі дали коня Зайвого з обозу (Шевч., І, 1951, 116);
[Іван:] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені (Крон., І, 1958,108);
// Нічим не заповнений (про час).
Всі, хто має хоч хвилиночку зайву, мерщій сунуть на улицю дихнути повітрям вільним, помилуватися світом ясним (Мирний, III, 1954, 258);
// Надмірний.
Він добре розумів, що той [Сеспель] роздав останній хліб не по дурості, а від зайвої доброти серця (Збан., Сеспель, 1961, 270);
// у знач. ім. за́йве, вого, с. Те, що становить лишок.
— Буде принаймні харч, та ще й зайве [гроші] зостанеться на прожиток (Н.-Лев., IV, 1956, 287).
2. Ще один до якоїсь кількості; додатковий.
Сьогодні стрінемось… Ми станемо знайомі… Для вас це зайвий епізод, — Для мене ж день думок, турбот (Олесь, Вибр., 1958, 329);
Кожен сам собі міркував так: краще зайвий день пересидіти в таких місцях.,, де можна буде врятуватися і зберегти останнє добро, що вціліло (Петл., Хотинці, 1949, 193).
◊ За́йвий рот див. рот.
3. Без якого можна обійтись.
Чи не краще випустити зовсім сцену Люби з Крицьким в 1-му акті? .. Дехто з моїх критиків був тої думки, що сцена ся взагалі зайва (Л. Укр., V, 1956, 204);
// Даремний, непотрібний.
Надвечір наш батальйон вирушив у дорогу без зайвої метушні й галасу (Кол., На фронті.., 1959, 64);
// Присутність якого не бажана.
Матушка примітила, що третя людина зайва там, де зійдеться хлопець з дівчиною, встала й промовила: — Піду ж я в пасіку (Н.-Лев., III, 1956, 18);
// у знач. ім. за́йве, вого, с. Те, що непотрібне.
Щоб не набалакав Вадик у запалі зайвого, Друзь перебив його (Шовк., Людина.., 1962, 200).
◊ Без за́йвих слів (розмо́в) — не вдаючись у пояснення; негайно.
Цар слова її обмислив, В думці все як слід обчислив І синів без зайвих слів Враз покликати авелів (Перв., Райдуга.., 1960, 92).
Значення в інших словниках
- зайвий — за́йвий прикметник Орфографічний словник української мови
- зайвий — Залишній, лишній ("Господи вишній, чи я в тебе лишній"), непотребний, непотрібний, пришийкобиліхвіст Фразеологічні синоніми: для меблів; зайвий рот; потрібний, як більмо в оці; потрібний, як більма на очах; потрібний, як більмо на оці; потрібний... Словник синонімів Вусика
- зайвий — (гріш) вільний, невживаний, незайнятий, завалящий, зст. лишній; (- доброту) надмірний; (епізод) додатковий; (крик) даремний, непотрібний. Словник синонімів Караванського
- зайвий — [зайвией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- зайвий — -а, -е. 1》 Який не використовується в цей момент; вільний (в 11 знач.). || Нічим не заповнений (про час). || Надмірний. || у знач. ім. зайве, -вого, с. Те, що становить лишок. 2》 Ще один до якоїсь кількості; додатковий. 3》 Без якого можна обійтись. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зайвий — без за́йвих слів (розмо́в). Не вдаючись у пояснення, не витрачаючи на них часу. (Дон Жуан:) Душа свої потреби має й звички, так само, як і тіло. Фразеологічний словник української мови
- зайвий — ДОДАТКО́ВИЙ (який є доповненням до чогось); НАБАВНИ́Й розм. (перев. про плату, ціну тощо); ЗА́ЙВИЙ, ПОБІ́ЧНИЙ спец. (іще один до якоїсь кількості); ПРОМІ́ЖНИЙ (перев. про певні заходи, процеси тощо — між двома такими самими подібними); ПРИДА́ТКОВИЙ спец. Словник синонімів української мови
- зайвий — Зайвий, -а, -е Лишній. Левиц. Пов. 22. Давай вони зерном ділиться. От одно зерно та зайве було. Рудч. Ск. І. 141. Зайва мова. Лишнія слова. О, я зайвої мови не люблю. Черк. у. Зайва година. Свободное время. Як матиму зайву годину, — зайду. Словник української мови Грінченка